О.В.Тинок
вчитель
математики
КНЗ «Христофорівська
ЗОШ Ι-ΙΙΙ ст.»
ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ
УЧНІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ
На сучасному етапі розвитку суспільства, на шляху інтеграфії України до Європейського простору, при
переході до ринкової економіки, що характе-ризується
стрімким зростанням обсягу
наукової інформації і
високоінтелек-
туальними технологіями суспільного виробництва, демократичне суспільство вимагає від школи значних змін.
туальними технологіями суспільного виробництва, демократичне суспільство вимагає від школи значних змін.
Суспільству необхідна людина, яка
здатна до активного творчого оволодіння знаннями; вміннями застосовувати ці
знання на практиці. Знання повинні бути гнучкими і учень повинен вміти
мобілізувати їх в реальній життєвій ситуації, швидко адаптуватися до
нестандартних ситуацій.
Крім того, щоб знайти своє місце в житті, бути успішним, активно засвоїти свої життєві і соціальні ролі, сучасний випускник повинен вміти працювати в команді, бути комунікабельним та вмотивованим на успіх.
Крім того, щоб знайти своє місце в житті, бути успішним, активно засвоїти свої життєві і соціальні ролі, сучасний випускник повинен вміти працювати в команді, бути комунікабельним та вмотивованим на успіх.
Нова
українська школа має ефективно допомогти учневі розкрити, розвинути
особистісний потенціал та сформувати стійкі компетентності, які
необхідні при досягненні його життєвого успіху. Моя навчально-виховна діяльність вчителя математики полягає в тому, щоб не тільки дати
учням певну кількість знань, умінь, навичок, але й сформувати їх математичну
компетентність, тобто уміння працювати з числовою інформацією.
Математична
компетентність – вміння бачити і застосовувати математику в реальному житті,
розуміти зміст і метод математичного
моделювання, вміння будувати математичну модель, досліджувати її методами
математики, інтерпре-тувати
отримані результати.
Шкільні предмети більшістю учнів сприймаються порізнено. Отримуючи суму непов’язаних між собою знань,
а не цілісне уявлення про світ, в якому во-ни будуть жити, вони задають справедливе
питання: «А навіщо нам це потріб-но?» Тому одне з основних завдань
вчителя при формуванні математичної компетентності – це мотивація навчання. Мотивувати
вивчення в школі векто-рів, тригонометричних функцій, інтегралів, похідних,
комплексних чисел тощо тим, що цей матеріал знадобиться у вузі, недоцільно –
така мотивація буде ду-же слабкою. А от показати, що набуті знання застосовуються для розв’язання практичних
задач, розглянути задачу з іншого предмета – можливо.
Мета
роботи вчителя математики – розвиток особистості учня, його творчого потенціалу
та пізнавальної активності, формування математичної компетентності через такі
завдання:
·
поширення системних знань через
міжпредметні зв’язки, що робить людину компетентною;
·
забезпечення засвоєння учнями практичних
навичок, необхідних для життя в сучасному суспільстві.
Розвиток
математичної компетентності учня має бути системним і включати різні аспекти
навчально-виховного процесу: урок, як основну форму навчальної діяльності,
факультативи, самоосвіту, позакласну роботу з математики, яка базується на
індивідуальних особливостях учнів.
Особливе місце діяльності вчителя при формуванні
математичної компетентності належить урокам. Саме на уроках учні отримують
важливі теоретичні знання з математики, вчаться їх застосовувати на практиці.
Конструюючи кожен урок, я враховую різні чинники, які впливають на розвиток
уроку, як форму організації навчального процесу.
Серед чинників головним є – інтеграція та
інтеграційні зв’язки. Саме застосування міжпредметних зв’язків сприяє
підвищенню ефективності навчання учнів на заняттях з математики. Адже, діти,
які добре знають теоретичний матеріал, не завжди можуть застосовувати його на
практиці. Досвід показує, що інтегроване навчання, за якого матеріал
доповнюється іншими напрямками, дає набагато кращий результат у порівнянні з
традиційним вивченням предмета. Практична спрямованість дозволяє виробити
систему знань, розвиває здібності до їх переносу в інші галузі, сприяє
формуванню цілісного світогляду учня. Збільшення навчального навантаження на
учнів, зменшення годин на вивчення математики, вимагає від вчителя пошуку
ефективних форм, методів, прийомів навчати.
Тому в даний час актуальним є використання
елементів технології проблемного навчання. Продумуючи урок, створюю проблемну
ситуацію, яка формує інтерес до вивчення конкретного матеріалу на етапі
постановки мети, мотивації пізнавальної діяльності; спонукає до самостійності в
процесі оволодіння змістом навчання на етапі осмислення і засвоєння; веде до
використання їх у нових ситуаціях. Доречно використати такі методи: проблемний
виклад, пошуковий, дослідницький, евристичний тощо. Засобами реалізації
проблеми вибираю роботу з текстом підручника, пошук фактів, асоціативний ряд,
вивчення таблиць, графіків, перегляд відео-сюжетів, спілкування, короткі
перевірочні роботи, математичні диктанти тощо.
Створити проблемні ситуації на уроках
математики допоможуть історичні екскурси, життєві факти, цікаві задачі, в
математичному змісті яких міститься суперечність наукових фактів зі звичними
життєвими уявленнями учнів, що викликає в них здивування, суперечність чи
нерозуміння, і створює потребу нових знань. А
роботу на уроці треба організувати так, щоб кожен учень працював
активно, на повну силу, а наслідок – розвиток пізнавального інтересу, логічного
мислення, формування чітких умінь і навичок.
Щоб підготовити дитину до життя,
сформувати компетентну особу, необхідно спонукати її до самоосвіти. Адже вона
передбачає самостійне, за власною ініціативою, отримання і засвоєння учнями
важливої математичної інформації. Я постійно намагаюся створювати мотивацію для
пошуку математичних знань, бо вони розвивають в учня цікавість і тільки тоді
дитина буде займатись самоосвітою.
Стародавні римляни вважали, що корінь
навчання гіркий. Але коли вчитель бере в союзники інтерес, коли учні „хворіють”
жагою знань і тягою до активної розумової праці, корінь навчання змінює смак.
Список використаних джерел:
1. Вдовиченко Р.П., Тарасова І.В. «Шляхи формування життєвої компетентності особистості
школяра.» – Вип. І. – Миколаїв, 2003. – 56 с.
2. Маслікова І.В. « Моніторингова система освітнього
менеджменту.» – Х.: Видавнича група «Основа», 2005. – 140 с.
3. Раков С., «Формування математичних
компетентностей випускника школи як місія математичної освіти» - «Математика в
школі», №5, 2005 р. - С. 2- 7.
Комментариев нет:
Отправить комментарий