Педагогічний портрет

      Я, Тинок  Олена  Валентинівна, зі  слів  колег гарна, темноволоса, середнього зросту  жінка. Спокійної  вдачі, товариська, скромна, толерантна, розсудлива.  Не  люблю  створювати  конфліктні  ситуації, не  дуже  рішуча.  У  роботі  ціную  відповідальність, у  людині - чуйність і   доброту.  Сім'я, улюблена  справа, дружба, порядність, доброзичливість - загальнолюдські  цінності, на  яких  будую  своє  життя. На  педагогічній  ниві  працюю вчителем  математики  та  інформатики   в  дружньому  колективі  вже  15  років. Адже   разом  ми:

- навчаємо: цікаво, радісно, доступно, творчо;

- виховуємо: в умовах співдружності, порозуміння, згуртованості;

- впроваджуємо:  співпрацю вчителів,  батьків та дітей на шляху до професіоналізму,

досконалості, самобутності, креативності.

Творчого учня виховує  лише творчий  вчитель,  Погоджуюсь  із думкою , що вчитель  завжди

учень ,  бо  щодня  щось нове відкриваєш для  себе.  Змінюється світ,  змінюються підходи  до викладання,  та незмінним  залишається головне  призначення  вчителя - навчити  людину

бути  Людиною.  Вважаю, педагогічне покликання - це не тільки  передача  знань, умінь і навичок, а й всебічний розвиток  здібностей та  можливостей  учнів, виховання порядного,

відповідального, свідомого громадянина  країни.

 Моя мета - підтримати в учнів жагу до знань,розвинути і зберегти, вселити віру  в себе, в свої  сили. У навчанні не повинно бути нещасних дітей - дітей, душу  яких пригнічує думка, що  вони ні на що не здатні. Найбільшою  нагородою для мене є досягнення учнів і відчуття того, що ти допоміг становленню  ЛЮДИНИ. Використовую у своїй роботі найрізноманітніші  освітні

новації, а перевагу надаю інтерактивним  методом навчання, коли спостерігається демократизація у спілкуванні учителя  та учня, адже вони є партнерами у навчальному процесі.

Розумію, що сучасним школярам нелегко збагнути пріоритет  знань, тому постійно спонукаю

до пошуково-дослідницької  роботи, всіляко допомагаю.  Намагаюся  знаходити у кожному щось

хороше, розвиваю його. Вірю дітям, а вони вірять мені. Найголовніше не зійти з обраної дороги,

якою пробираєшся зі своїми учнями крізь темряву.  І  він обов'язково настане - сонячний, радісний, яскравий  Світанок.